Новости от 15 мая 2020 года из блога, посвященного практике в Европейском суде по правам человека ЕСПЧ

Обновлено 15.05.2020 04:00

 

Постановление ЕСПЧ от 17 октября 2019 года по делу "Полях и другие (Polyakh and Others) против Украины" (жалоба N 58812/15).

В 2015 году заявителям была оказана помощь в подготовке жалобы. Впоследствии жалоба была коммуницирована Украине.

По делу успешно рассмотрена жалоба на увольнение заявителей с государственной гражданской службы, вынесение в отношении них запрета занимать должности на государственной гражданской службе, внесение имен заявителей в публично доступный люстрационный список, отсутствие эффективного средства правовой защиты. По делу допущено нарушение требований пункта 1 статьи 6, статьи 8 Конвенции о защите прав человека и основных свобод.

 

ОБСТОЯТЕЛЬСТВА ДЕЛА

 

После смены власти, последовавшей за Евромайданом в начале 2014 года, был принят Закон "Об очищении власти" (также известен как Закон о люстрации), который касался должностных лиц и государственных гражданских служащих, работавших либо при В.Ф. Януковиче (2010 - 2012 годы), либо при коммунистическом режиме (до 1991 года).

Заявители длительное время занимали должности на государственной гражданской службе. В октябре 2014 года на основании Закона "Об очищении власти" их всех уволили с работы и вынесли в отношении них запрет занимать должности на государственной гражданской службе в течение 10 лет, а имена заявителей были внесены в публично доступный люстрационный список.

Заявители подали жалобы в административные суды, которые передали вопрос о конституционности люстрационного закона в Конституционный суд Украины, где он еще находится на рассмотрении.

 

ВОПРОСЫ ПРАВА

 

По поводу соблюдения статьи 8 Конвенции. (1) Приемлемость жалобы. (a) Применимость. Хотя причины применения к заявителям Закона "Об очищении власти" не имели отношения к частной жизни заявителей, совокупность примененных мер имела для них весьма серьезные последствия (см. Постановление Большой Палаты Европейского Суда по делу "Денисов против Украины" (Denisov v. Ukraine) от 25 сентября 2018 г., жалоба N 76639/11 (Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Специальный выпуск. 2018. N 11)) относительно их возможности устанавливать и развивать отношения с другими лицами, а также для их социальной и профессиональной репутации, поскольку:

(i) заявители незамедлительно утратили свои заработки;

(ii) им запретили занимать должности на любой государственной гражданской службе, которой они посвятили много лет;

(iii) хотя было очень вероятно, что такая мера наложит социальный и профессиональный отпечаток на заявителей, учитывая сформулированные в Законе "Об очищении власти" цели, факт применения к заявителям рассматриваемых мер практически незамедлительно стал известен общественности.

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

 

Статья 8 Конвенции применима к делу заявителей (принято единогласно).

(b) Первые трое заявителей: исчерпание внутригосударственных средств правовой защиты и соблюдение шестимесячного срока для подачи жалобы в Европейский Суд. Хотя жалобы в административные суды в совокупности с производством в Конституционном суде, инициированном административными судами, в принципе являлись эффективным средством правовой защиты, на практике эти процедуры утратили свою эффективность в отношении данных заявителей в связи с чрезмерным затягиванием процесса.

В то же время, поскольку Конституционный суд не бездействовал на протяжении рассматриваемого периода, заявители и общественность в целом, вероятно, могли полагать, что решение суда могло быть вынесено в любой момент. Более того, Европейский Суд в составе единоличного судьи ранее отказывал в принятии к рассмотрению аналогичных жалоб.

Следовательно, нельзя полагать, что заявители знали или должны были знать, что рассматриваемое средство правовой защиты являлось неэффективным, что означало бы начало отсчета шестимесячного срока.

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

 

Предварительное возражение властей Украины подлежит отклонению (принято единогласно).

(c) Четвертый и пятый заявители: правило шестимесячного срока для подачи жалобы в Европейский Суд. Хотя требования заявителей главным образом были основаны на доводах, связанных с неконституционностью Закона "Об очищении власти", обращение в Конституционный суд не являлось единственным способом правовой защиты в этом отношении. В действительности (i) административные суды Украины могли бы истолковать Закон "Об очищении власти" таким образом, который бы соответствовал пониманию заявителями Конституции, (ii) те же аргументы, связанные с Конституцией, могли бы быть использованы, и на них можно было бы сослаться как на доводы, связанные с Конвенцией.

Следовательно, жалобы в суды общей юрисдикции в принципе не являлись эффективным средством правовой защиты, которое следовало исчерпать. Соответственно, в настоящем деле заявители подали свои жалобы в течение шести месяцев с даты вынесения окончательных решений судами Украины.

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

 

Предварительное возражение властей Украины подлежит отклонению (принято единогласно).

(2) Существо жалобы. Хотя принципы, разработанные в делах, касавшихся люстраций в посткоммунистических режимах, также могли быть применены в контексте настоящего дела, тем не менее необходимо надлежащим образом учитывать специфику правления бывшего президента В.Ф. Януковича.

(a) Законность обжалуемого вмешательства. Предвидимость/ретроспективность. Закон "Об очищении власти" содержал список должностей, к занимающим которые лицам применялись ограничительные меры согласно рассматриваемому закону. Невозможность предвидеть при занятии перечисленных должностей, что такой нормативный акт будет принят и повлечет применение ограничительных мер, не ставил под сомнение законность вмешательства: отсутствие ретроспективности как таковое запрещено пунктом 1 статьи 7 Конвенции только в отношении уголовных преступлений и наказаний, но предусмотренные Законом "Об очищении власти", не имели подобного характера. Таким образом, тот факт, что действия заявителей были законными в рассматриваемое время, являлся элементом, который следовало принимать во внимание при оценке необходимости вмешательства.

(b) Преследуемые цели. Согласно заключению Венецианской комиссии Закон "Об очищении власти" преследовал две законные цели: (i) защиту общества от лиц, которые вследствие своего поведения в прошлом могли представлять угрозу для нового демократического режима, и (ii) очистить государственные структуры от лиц, участвовавших в крупномасштабной коррупции.

Однако в отличие от Венецианской комиссии Европейский Суд не может ограничиться in abstracto оценкой.

Поскольку обжалуемые меры были намного шире по пределам и применялись в контексте, отличающемся от ситуаций, превалировавших в Центральной и Восточной Европе, Европейский Суд сомневается в том, преследовались ли в данном деле законные цели:

- предполагаемая угроза, которую представлял функционированию демократических институтов тот факт, что большое количество лиц подвергалось воздействию мер, предусмотренных Законом "Об очищении власти", не могла быть сравнима с угрозой в случае сотрудничества с тоталитарными службами безопасности. В отличие от последних заявители в настоящем деле занимали должности в органах государственной власти, основанных на демократических конституционных принципах (по крайней мере, в принципе);

- увольнение заявителей, по-видимому, основывалось на коллективной ответственности лиц, поступивших на государственную службу во время нахождения у власти Президента В.Ф. Януковича, независимо от вида выполняемых ими обязанностей и их связи с антидемократическими тенденциями и практиками, имевшими место в период, относившийся к обстоятельствам дела.

Сложившаяся практика заключается в том, что люстрация не может быть использована для наказания, расплаты или мести. Аналогичный подход применим к обжалуемым мерам, установленным Законом "Об очищении власти".

Предполагаемые цели восстановления доверия к государственным учреждениям и защиты демократического управления, вероятно, могли быть достигнуты путем принятия менее жестких мер (например, где это возможно, на основании индивидуальной оценки, увольнения заявителей с их должностей и переводе их на менее значимые должности).

Далеко идущий характер мер, примененных к заявителям, в совокупности с крайне обвинительными формулировками, использованными в Законе "Об очищении власти" для описания целей указанного закона, увеличивали вероятность того, что некоторые из этих мер могли быть обоснованы, как минимум частично, местью по отношению к лицам, связанным с предыдущими властями. Если бы это было доказано, то вместо цели защиты демократического правительства, предусмотренные Законом "Об очищении власти" меры могли рассматриваться как подрывающие работу этого самого правительства, способствуя политизации гражданской службы, проблеме, с которой данный закон был призван бороться.

Кроме того, сведения о применении к заявителям положений Закона "Об очищении власти" были опубликованы незамедлительно.

(c) Необходимость принятия обжалуемых мер в демократическом обществе. (i) Первые три заявителя. Период президентства В.Ф. Януковича на Украине характеризовался рядом негативных изменений в отношении демократии, принципа верховенства права и прав человека, и его правление считалось антидемократичным и было связано с крупномасштабной коррупцией. Ряд международных наблюдателей в своих комментариях также указывал на эти проблемы.

Таким образом, меры по изменению и реформированию государственной гражданской службы, включая меры против государственных гражданских служащих, лично ассоциируемых с указанными негативными изменениями, в принципе были обоснованными. Хотя властям должны быть предоставлены пределы усмотрения в этом отношении, в данном случае они были нарушены по нижеследующим причинам.

Можно усмотреть недостаточную согласованность между заявленными целями Закона "Об очищении власти", сформулированными со ссылками на "презумпцию невиновности" и "индивидуальную ответственность", и принципами, которые должны были сопровождать процесс люстрации, с правилами (нормами), в действительности изложенными в указанном законе. Законодательная схема не представлялась достаточно узко сформулированной, чтобы относиться к предполагаемой "настоятельной общественной необходимости". Учитывая, что Президент Украины, который подписал Закон "Об очищении власти", сам девять месяцев работал в правительстве В.Ф. Януковича в качестве министра, сложно понять, как цель восстановления веры народа в государственную власть могла быть достигнута "люстрацией" государственных служащих, занимавших гораздо более низкие должности.

Более того, не было представлено убедительного объяснения тому, почему однолетний период правления президента В.Ф. Януковича послужил ключевым критерием для применения мер, предусмотренных Законом "Об очищении власти". Кроме того, период с 1991 по 2010 год был исключен из сферы действия данного закона, хотя, по утверждениям властей Украины, Закон "Об очищении власти" был принят в ответ на все негативные действия посткоммунистического режима.

Оспариваемые меры применялись не условно или временно, а на протяжении 10 лет, что опровергает довод о том, что чрезвычайная ситуация в Донецкой и Луганской областях помешала властям Украины индивидуализировать рассматриваемые меры. Даже если предположить, что определенные кадровые перестановки были срочно необходимы, не было каких-либо указаний на то, что ситуация оставалась бы настолько нестабильной на протяжении соответствующего периода, что она помешала бы детальному рассмотрению ситуации каждого должностного лица и, основываясь на таком рассмотрении, помешала бы принятию первичных срочных мер на более позднем этапе.

Поскольку предусмотренные Законом "Об очищении власти" меры, примененные к заявителям, имели крайне ограничительный характер и были очень расплывчато сформулированы, было необходимо привести крайне убедительные доводы, чтобы доказать, что эти меры могли быть применены без индивидуальной оценки личного поведения конкретных лиц, путем простого предположения о том, что занимающие ту или иную должность лица достаточно продемонстрировали, что они не проявляли лояльности к демократическим принципам государства или что они были причастны к коррупции.

Однако ни разу не утверждалось, что заявители были причастны к каким-либо особым действиям, которые подрывали бы демократические основы, принцип верховенства права, государственную безопасность, защиту или права человека. Заявителей уволили только потому, что они занимали относительно высокопоставленные должности на гражданской службе при президенте В.Ф. Януковиче. Последовавшие утверждения о неправомерном поведении со стороны третьего заявителя не изменили этого факта. С точки зрения Европейского Суда, государственные гражданские служащие, строящие карьеру, не должны подвергаться таким жестоким ограничительным мерам только на том основании, что они продолжали занимать свои должности после избрания нового главы государства.

Более того, не было представлено данных о том, что заявителей "назначили" на государственную службу и что во время правления В.Ф. Януковича их карьера развивалась бы как-то особенно успешно. Ни один из заявителей, по-видимому, не участвовал в каких-либо незаконных действиях правительства В.Ф. Януковича. Хотя в отношении третьего заявителя была проведена соответствующая внутренняя проверка, ее результаты были сформулированы в очень расплывчатых выражениях, и она не была рассмотрена независимым органом. В любом случае данная проверка была проведена после увольнения третьего заявителя и поэтому не имела к его увольнению никакого отношения.

Информация об увольнении заявителей стала доступной общественности до того, как они смогли обратиться за пересмотром соответствующего решения. Даже ex post facto средство правовой защиты, доступное заявителям, подействовало со значительной задержкой (на данный момент производство длится уже почти половину срока десятилетнего отстранения заявителей от службы).

(ii) Четвертый заявитель (позднее заполнение декларации). Четвертый заявитель подвергся тем же мерам, поскольку он подал люстрационную декларацию на четыре дня позже. Однако итог для него, вероятно, был бы тем же самым (поскольку он занимал свою должность с 2010 по 2014 год). В этом отношении изложенные выше рассуждения также относятся и к нему. В настоящее время, даже если предположить, что для применения к нему рассматриваемых мер не было иных оснований, кроме четырехдневного запоздания с подачей декларации, эти меры выглядели непропорциональными по сравнению с незначительным характером ошибки заявителя.

Во-первых, ситуация заявителя была типичной: он болел, когда истек срок подачи декларации, и он подал ее на следующий день после выписки из больницы. Не утверждалось, что это могло бы вызвать какие-либо проблемы в контексте всего процесса проверки.

Во-вторых, сутью рассматриваемой декларации было заявление должностного лица о том, что описанные в Законе "Об очищении власти" меры либо применялись или нет. Единственное основание для применения к четвертому заявителю Закона "Об очищении власти" заключалось в работе заявителя на должности, которую он занимал с 2010 по 2014 год, что было хорошо известно работодателю, которому подавалась декларация. Следовательно, обязанность подавать декларацию в настоящем деле не была направлена на выявление каких-либо потенциально скрытых фактов, таких как тайные сговоры со службами безопасности бывших тоталитарных режимов.

(iii) Пятый заявитель (до 1991 года). Обжалуемые меры по "люстрации" были осуществлены и применены почти через 23 года после перехода Украины от тоталитарного коммунистического режима к демократии в 1991 году. В отсутствие каких-либо индивидуальных правонарушений применение данных серьезных ограничительных мер после такого длительного периода бездействия требовало очень серьезных обоснований, которые не были предоставлены.

Действительно, заявитель являлся местным должностным лицом в сфере сельского хозяйства, и не было представлено данных о том, что его деятельность в Коммунистической партии ассоциировалась бы со злоупотреблениями прав человека или особыми антидемократическими действиями таким образом, чтобы он мог представлять угрозу вновь созданному демократическому режиму. Соответственно, в настоящем случае особенно явно прослеживалась непропорциональность люстрационной меры.

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

 

По делу было допущено нарушение требований статьи 8 Конвенции в отношении всех заявителей (принято единогласно).

 

КОМПЕНСАЦИЯ

 

В порядке применения статьи 41 Конвенции. Европейский Суд присудил каждому из заявителей по 5 000 евро в качестве компенсации морального вреда, требование о компенсации материального ущерба было отклонено, учитывая, что соответствующие процедуры могли быть возобновлены.

Европейский Суд также единогласно постановил, что в настоящем деле было допущено нарушение требований пункта 1 статьи 6 Конвенции (гражданско-правовой аспект, уголовно-правовой аспект неприменим) в отношении первых трех заявителей в связи с длительностью производства по делу.

 

Источник публикации: https://espchhelp.ru/blog/3283-polyakh-i-drugiye-protiv-ukrainy .

 

 

Постанова ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року по справі "Полях та інші (Polyakh and Others) проти України" (заява N 58812/15).

У 2015 році заявникам було надано допомогу в підготовці заяви. Згодом заява була комунікувати Україні.

У справі успішно розглянута заява на звільнення заявників з державної цивільної служби, винесення щодо них заборони займати посади на державній цивільній службі, внесення імен заявників в публічно доступна люстраційний список, відсутність ефективного засобу правового захисту. У справі допущено порушення вимог пункту 1 статті 6, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ


Після зміни влади, що послідувала за Евромайданом на початку 2014 року, був прийнятий Закон "Про очищення влади" (також відомий як Закон про люстрацію), який стосувався посадових осіб і державних цивільних службовців, які працювали або при В.Ф. Януковичі (2010 - 2012 роки), або при комуністичному режимі (до 1991 року).

Заявники тривалий час займали посади на державній цивільній службі. У жовтні 2014 року на підставі Закону "Про очищення влади" їх усіх звільнили з роботи і винесли щодо них заборона займати посади на державній цивільній службі протягом 10 років, а імена заявників були внесені в публічно доступна люстраційний список.

Заявники подали скарги до адміністративних судів, які передали питання про конституційність люстраційного закону до Конституційного суду України, де він ще знаходиться на розгляді.


ПИТАННЯ ПРАВА


З приводу дотримання статті 8 Конвенції. (1) Щодо прийнятності скарги. (A) Застосування. Хоча причини застосування до заявників Закону "Про очищення влади" не мали відношення до приватного життя заявників, сукупність застосованих заходів мала для них вельми серйозні наслідки (див. Рішення Великої палати Європейського Суду у справі "Денисов проти України" (Denisov v. Ukraine) від 25 вересня 2018 р скарга N 76639/11 (Прецеденти Європейського Суду з прав людини. Спеціальний випуск. 2018. N 11)) щодо їх можливості встановлювати і розвивати відносини з іншими особами, а також для їх соціальної і професійної репутації, оскільки:

(I) заявники негайно втратили свої заробітки;

(Ii) їм заборонили займати посади на будь-якій державній цивільній службі, якій вони присвятили багато років;

(Iii) хоча було дуже ймовірно, що така міра накладе соціальний і професійний відбиток на заявників, з огляду на сформульовані в Законі "Про очищення влади" цілі, факт застосування до заявників розглянутих заходів практично негайно став відомий громадськості.


ПОСТАНОВА


Стаття 8 Конвенції може бути застосована до справи заявників (прийнято одноголосно).

(B) Перші троє заявників: вичерпання внутрішньодержавних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну для подачі скарги в Європейський Суд. Хоча скарги до адміністративних судів в сукупності з виробництвом в Конституційному суді, ініційованому адміністративними судами, в принципі були ефективним засобом правового захисту, на практиці ці процедури втратили свою ефективність щодо даних заявників у зв'язку з надмірним затягуванням процесу.

У той же час, оскільки Конституційний суд не діяв протягом аналізованого періоду, заявники і громадськість в цілому, ймовірно, могли вважати, що рішення суду могло бути винесено в будь-який момент. Більш того, Європейський Суд у складі одного судді раніше відмовляв у прийнятті до розгляду аналогічних скарг.

Отже, не можна вважати, що заявники знали або повинні були знати, що розглядається засіб правового захисту було неефективним, що означало б початок відліку шестимісячного терміну.


ПОСТАНОВА


Попереднє заперечення влади України підлягає відхиленню (прийнято одноголосно).

(C) Четвертий і п'ятий заявники: правило шестимісячного терміну для подачі скарги в Європейський Суд. Хоча вимоги заявників головним чином були засновані на доказах, пов'язаних з неконституційністю Закону "Про очищення влади", звернення в Конституційний суд не було єдиним способом правового захисту в цьому відношенні. Насправді (i) адміністративні суди України могли б тлумачити Закон "Про очищення влади" таким чином, який би відповідав розумінню заявниками Конституції, (ii) ті ж аргументи, пов'язані з Конституцією, могли б бути використані, і на них можна було б послатися як на докази, пов'язані з Конвенцією.

Отже, скарги в суди загальної юрисдикції в принципі не були ефективним засобом правового захисту, який прямував вичерпати. Відповідно, в цій справі заявники подали свої скарги протягом шести місяців з дати винесення остаточних рішень судами України.


ПОСТАНОВА


Попереднє заперечення влади України підлягає відхиленню (прийнято одноголосно).

(2) Істота скарги. Хоча принципи, розроблені в справах, які стосувалися люстрацій в посткомуністичних режимах, також могли бути застосовані в контексті сьогодення справи, проте необхідно належним чином враховувати специфіку правління колишнього президента В.Ф. Януковича.

(A) Законність оскаржуваного втручання. Передбачуваних / ретроспективность. Закон "Про очищення влади" містив список посад, до котрий обіймав які особам застосовувалися обмежувальні заходи відповідно до оскільки він розглядався закону. Неможливість передбачити при занятті перелічених посад, що такий нормативний акт буде прийнятий і тягне за собою застосування обмежувальних заходів, не ставив під сумнів законність втручання: відсутність ретроспективності як таке заборонено пунктом 1 статті 7 Конвенції тільки щодо кримінальних злочинів і покарань, але передбачені Законом "Про очищення влади ", не мали подібного характеру. Таким чином, той факт, що дії заявників були законними в розглядається час, був елементом, який слід було брати до уваги при оцінці необхідності втручання.

(B) Переслідувані цілі. Згідно з висновком Венеціанської комісії Закон "Про очищення влади" переслідував дві законні цілі: (i) захист суспільства від осіб, які внаслідок своєї поведінки в минулому могли становити загрозу для нового демократичного режиму, і (ii) очистити державні структури від осіб, які брали участь у великомасштабній корупції.

Однак на відміну від Венеціанської комісії Європейський Суд не може обмежитися in abstracto оцінкою.

Оскільки оскаржувані заходи були набагато ширше за меж і застосовувалися в контексті, відмінному від ситуацій, превалювали в Центральній і Східній Європі, Європейський Суд сумнівається в тому, переслідувалися чи в цій справі законні цілі:

- передбачувана загроза, яку представляв функціонуванню демократичних інститутів той факт, що велика кількість осіб піддавалося впливу заходів, передбачених Законом "Про очищення влади", не могла бути порівнянна з загрозою в разі співпраці з тоталітарними службами безпеки. На відміну від останніх заявники у цій справі займали посади в органах державної влади, заснованих на демократичних конституційних принципах (по крайней мере, в принципі);

- звільнення заявників, мабуть, грунтувалося на колективної відповідальності осіб, що надійшли на державну службу під час перебування при владі Президента В.Ф. Януковича, незалежно від виду виконуваних ними обов'язків і їх зв'язку з антидемократичними тенденціями і практиками, які мали місце в період, що відносився до обставин справи.

Сформована практика полягає в тому, що люстрація не може бути використана для покарання, розплати або помсти. Аналогічний підхід можна застосувати до оскаржуваним заходам, встановленим Законом "Про очищення влади".

Передбачувані цілі відновлення довіри до державних інституцій і захисту демократичного врядування, ймовірно, могли бути досягнуті шляхом прийняття менш жорстких заходів (наприклад, де це можливо, на підставі індивідуальної оцінки, звільнення заявників з їх посад і переведення їх на менш значимі посади).

Далекосяжний характер заходів, застосованих до заявників, в сукупності з вкрай обвинувальними формулюваннями, використаними в Законі "Про очищення влади" для опису цілей зазначеного закону, збільшували ймовірність того, що деякі з цих заходів могли бути обгрунтовані, як мінімум частково, помстою стосовно до осіб, пов'язаних з попередньою владою. Якби це було доведено, то замість мети захисту демократичного уряду, передбачені Законом "Про очищення влади" заходи могли розглядатися як підривають роботу цього самого уряду, сприяючи політизації цивільної служби, проблеми, з якою цей закон був покликаний боротися.

Крім того, відомості про застосування до заявників положень Закону "Про очищення влади" були опубліковані негайно.

(C) Необхідність прийняття оскаржуваних заходів в демократичному суспільстві. (I) Перші три заявника. Період президентства В.Ф. Януковича на Україні характеризувався низкою негативних змін щодо демократії, принципу верховенства права і прав людини, і його правління вважалося антидемократичним і було пов'язане з великомасштабної корупцією. Ряд міжнародних спостерігачів у своїх коментарях також вказував на ці проблеми.

Таким чином, заходи щодо зміни та реформування державної цивільної служби, включаючи заходи проти державних цивільних службовців, особисто асоціюються з зазначеними негативними змінами, в принципі були обґрунтованими. Хоча владі повинні бути надані межі розсуду в цьому відношенні, в даному випадку вони були порушені за нижченаведеними причин.

Можна вбачати недостатню узгодженість між заявленими цілями Закону "Про очищення влади", сформульованими з посиланнями на "презумпцію невинності" і "індивідуальну відповідальність", і принципами, які повинні були супроводжувати процес люстрації, з правилами (нормами), в дійсності викладеними в зазначеному законі . Законодавча схема не представлялася досить вузько сформульованої, щоб ставитися до передбачуваної "нагальній суспільній потребі". З огляду на, що Президент України, який підписав Закон "Про очищення влади", сам дев'ять місяців працював в уряді В.Ф. Януковича в якості міністра, складно зрозуміти, як мета відновлення віри народу в державну владу могла бути досягнута "люстрацією" державних службовців, які займали набагато нижчі посади.

Більш того, не було представлено переконливого пояснення того, чому однорічний період правління президента В.Ф. Януковича послужив ключовим критерієм для застосування заходів, передбачених Законом "Про очищення влади". Крім того, період з 1991 по 2010 рік був виключений зі сфери дії цього закону, хоча, за твердженнями влади України, Закон "Про очищення влади" був прийнятий у відповідь на всі негативні дії посткомуністичного режиму.

Оспорювані заходи застосовувалися не умовно або тимчасово, а на протязі 10 років, що спростовує аргумент про те, що надзвичайна ситуація в Донецькій і Луганській областях завадила владі України індивідуалізувати розглядаються заходи. Навіть якщо припустити, що певні кадрові перестановки були терміново необхідні, не було будь-яких вказівок на те, що ситуація залишалася б настільки нестабільний протягом відповідного періоду, що вона перешкодила б детального розгляду ситуації кожної посадової особи і, грунтуючись на такому розгляді, завадила б прийняттю первинних термінових заходів на більш пізньому етапі.

Оскільки передбачені Законом "Про очищення влади" заходи, застосовані до заявників, мали вкрай обмежувальний характер і були дуже розпливчасто сформульовані, було необхідно привести вкрай переконливі доводи, щоб довести, що ці заходи могли бути застосовані без індивідуальної оцінки особистої поведінки конкретних осіб, шляхом простого припущення про те, що займають ту чи іншу посаду особи досить продемонстрували, що вони не проявляли лояльність до демократичних принципів держави або що вони були причетні до оррупціі.

Однак жодного разу не стверджувалося, що заявники були причетні до якихось особливих дій, які підривали б демократичні засади, принцип верховенства права, державну безпеку, захист або права людини. Заявників звільнили тільки тому, що вони займали щодо високі посади на цивільній службі при президенті В.Ф. Януковичі. Наступні твердження про неправомірне поведінці з боку третього заявника не змінили цього факту. З точки зору Європейського Суду, державні цивільні службовці, які будують кар'єру, не повинні піддаватися таким жорстоким обмежувальних заходів тільки на тій підставі, що вони продовжували займати свої посади після обрання нового глави держави.

Більш того, не було представлено даних про те, що заявників "призначили" на державну службу і що під час правління В.Ф. Януковича їхня кар'єра розвивалася б якось особливо успішно. Жоден із заявників, мабуть, не брав участі в будь-яких незаконних діях уряду В.Ф. Януковича. Хоча щодо третього заявника була проведена відповідна внутрішня перевірка, її результати були сформульовані в дуже розпливчастих виразах, і вона не була розглянута незалежним органом. У будь-якому випадку дана перевірка була проведена після звільнення третього заявника і тому не мала до його звільнення ніякого відношення.

Інформація про звільнення заявників стала доступною громадськості до того, як вони змогли звернутися за переглядом відповідного рішення. Навіть ex post facto засіб правового захисту, доступне заявникам, подіяло зі значною затримкою (на даний момент виробництво триває вже майже половину терміну десятирічного відсторонення заявників від служби).

(Ii) Четвертий заявник (пізніше заповнення декларації). Четвертий заявник зазнав тим же заходам, оскільки він подав Люстраційний декларацію на чотири дні пізніше. Однак підсумок для нього, ймовірно, був би тим же самим (оскільки він займав свою посаду з 2010 по 2014 рік). В цьому відношенні викладені вище міркування також відносяться і до нього. В даний час, навіть якщо припустити, що для застосування до нього розглянутих заходів не було інших підстав, крім чотириденного запізнення з подачею декларації, ці заходи виглядали непропорційними в порівнянні з незначним характером помилки заявника.

По-перше, ситуація заявника була типовою: він хворів, коли закінчився термін подачі декларації, і він подав її на наступний день після виписки з лікарні. Чи не стверджувалося, що це могло б викликати будь-які проблеми в контексті всього процесу перевірки.

По-друге, суттю даної декларації була заява посадової особи про те, що описані в Законі "Про очищення влади" заходи або застосовувалися чи ні. Єдина підстава для застосування до четвертого заявнику Закону "Про очищення влади" полягало в роботі заявника на посаді, яку він займав з 2010 по 2014 рік, що було добре відомо роботодавцю, якому подавалася декларація. Отже, обов'язок подавати декларацію в цій справі не була спрямована на виявлення будь-яких потенційно прихованих фактів, таких як таємні змови зі службами безпеки колишніх тоталітарних режимів.

(Iii) П'ятий заявник (до 1991 року). Оскаржувані заходи по "люстрації" були здійснені і застосовані майже через 23 роки після переходу України від тоталітарного комуністичного режиму до демократії в 1991 році. За відсутності будь-яких індивідуальних правопорушень застосування даних серйозних обмежувальних заходів після такого тривалого періоду бездіяльності вимагало дуже серйозних обґрунтувань, що не були надані.

Дійсно, заявник був місцевим посадовою особою в сфері сільського господарства, і не було представлено даних про те, що його діяльність в Комуністичної партії асоціювалася б із зловживаннями прав людини або особливими антидемократичними діями таким чином, щоб він міг становити загрозу новоствореному демократичного режиму. Відповідно, цей випадку особливо явно простежувалася непропорційність люстраційної заходи.


ПОСТАНОВА


У справі було допущено порушення вимог статті 8 Конвенції щодо всіх заявників (прийнято одноголосно).


КОМПЕНСАЦІЯ


В порядку застосування статті 41 Конвенції. Європейський Суд присудив кожному із заявників по 5 000 євро в якості компенсації моральної шкоди, вимога про компенсацію матеріальних збитків було відхилено, враховуючи, що відповідні процедури могли бути відновлені.

Європейський Суд також одноголосно ухвалив, що в цій справі було допущено порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції (цивільно-правовий аспект, кримінально-правовий аспект непридатний) щодо перших трьох заявників у зв'язку з тривалістю провадження у справі.


Джерело публікації: https://espchhelp.ru/blog/3282-polyakh-ta-inshi-proty-ukrayiny .

 

 

The ECHR judgment of October 17, 2019 in the case of Polyakh and Others v. Ukraine (application No. 58812/15).

In 2015, the applicants were assisted in preparing the application. Subsequently, the application was communicated to Ukraine.

In the case, an application was successfully examined regarding the dismissal of applicants from the state civil service, the prohibition against them to hold positions in the public civil service, the inclusion of the names of applicants in a publicly accessible lustration list, and the lack of an effective remedy. The case has violated the requirements of paragraph 1 of Article 6, Article 8 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.


Circumstances of the case


After the change of power that followed Euromaidan in early 2014, the Law "On the Purification of Power" (also known as the Law on Lustration) was adopted, which concerned officials and state civil servants working either under V.F. Yanukovych (2010 - 2012), or under the communist regime (until 1991).

The applicants held positions in the public service for a long time. In October 2014, on the basis of the Law on the Cleansing of the Government, they were all fired from their jobs and banned from holding public service positions for 10 years, and the applicants' names were included in the publicly accessible lustration list.

The applicants filed complaints with the administrative courts, which referred the constitutionality of the lustration law to the Constitutional Court of Ukraine, where it is still pending.


QUESTIONS OF LAW


Regarding compliance with article 8 of the Convention. (1) Admissibility. (a) Applicability. Although the reasons for applying the Law “On the Purification of Power” to applicants were not related to the applicants ’private life, the totality of the measures applied had very serious consequences for them (see the Denisov v. Ukraine judgment of the Grand Chamber of the European Court) September 25, 2018, complaint N 76639/11 (Precedents of the European Court of Human Rights. Special edition. 2018. N 11)) regarding their ability to establish and develop relations with other persons, as well as for their social and professional reputation, because:

(i) the applicants immediately lost their earnings;

(ii) they have been prohibited from holding positions in any public civil service to which they have devoted many years;

(iii) although it was very likely that such a measure would leave a social and professional imprint on the applicants, taking into account the goals set forth in the Law “On Cleansing the Government,” the fact that the measures in question were applied to the applicants almost immediately became known to the public.


RESOLUTION


Article 8 of the Convention is applicable to the applicants' case (adopted unanimously).

(b) The first three applicants: the exhaustion of domestic remedies and the observance of the six-month deadline for filing a complaint with the Court. Although complaints to administrative courts in conjunction with proceedings before the Constitutional Court initiated by administrative courts were, in principle, an effective remedy, in practice these procedures lost their effectiveness in relation to the applicants ’information due to the excessive delay in the proceedings.

At the same time, since the Constitutional Court had not been inactive during the period under review, the applicants and the public at large were likely to believe that a court decision could be made at any time. Moreover, the European Court as a sole judge previously refused to accept similar complaints.

Consequently, it cannot be assumed that the applicants knew or should have known that the remedy in question was ineffective, which would have meant a six-month deadline.


RESOLUTION


The preliminary objection of the Ukrainian authorities is to be rejected (adopted unanimously).

(c) The fourth and fifth applicants: a six-month rule for filing a complaint with the Court. Although the applicants' claims were mainly based on arguments related to the unconstitutionality of the Law “On the Purification of Power”, an appeal to the Constitutional Court was not the only legal remedy in this regard. In fact (i) the administrative courts of Ukraine could interpret the Law “On the Purification of Power” in a manner that would be consistent with the understanding of the applicants of the Constitution, (ii) the same arguments related to the Constitution could be used, and could be referred to as arguments related to the Convention.

Consequently, complaints to courts of general jurisdiction were in principle not an effective remedy that should have been exhausted. Accordingly, in the present case, the applicants filed their complaints within six months from the date of the final decisions of the Ukrainian courts.


RESOLUTION


The preliminary objection of the Ukrainian authorities is to be rejected (adopted unanimously).

(2) Merits. Although the principles developed in cases relating to lustration in post-communist regimes could also be applied in the context of the present case, nevertheless, it is necessary to properly take into account the specifics of the reign of former President V.F. Yanukovych.

(a) The legality of the interference complained of. Foresight / retrospectiveness. The Law "On the Purification of Power" contained a list of posts to which occupying persons were subjected to restrictive measures in accordance with the law under consideration. The impossibility of foreseeing in the occupation of the above posts that such a normative act would be adopted and would entail the application of restrictive measures did not question the legality of the interference: the lack of retrospectiveness as such is prohibited by paragraph 1 of Article 7 of the Convention only in relation to criminal offenses and punishments, but provided for by the Law on Cleansing authorities, "did not have a similar character. Thus, the fact that the applicants ’actions were lawful at the relevant time was an element that should be taken into account when assessing the need for intervention.

(b) The pursued goals. According to the conclusion of the Venice Commission, the Law "On the Purification of Power" pursued two legitimate goals: (i) to protect society from persons who, due to their behavior in the past, could pose a threat to the new democratic regime, and (ii) to clear government structures from persons who participated in large-scale corruption.

However, unlike the Venice Commission, the Court cannot limit itself to an abstracto assessment.

Since the measures complained of were much wider in scope and applied in a context different from those prevailing in Central and Eastern Europe, the Court doubts whether the legitimate aims were pursued in this case:

- the alleged threat posed to the functioning of democratic institutions by the fact that a large number of people were exposed to the measures provided for by the Law on the Purification of Power could not be comparable to the threat in the case of cooperation with totalitarian security services. In contrast to the latter, the applicants in the present case held positions in public authorities based on democratic constitutional principles (at least in principle);

- the dismissal of the applicants, apparently, was based on the collective responsibility of persons who entered the public service while President V.F. Yanukovych, regardless of the type of duties performed by them and their connection with anti-democratic trends and practices that took place during the period related to the circumstances of the case.

The prevailing practice is that lustration cannot be used for punishment, retribution or revenge. A similar approach applies to appealed measures established by the Law on the Purification of Power.

The alleged goals of restoring confidence in state institutions and protecting democratic governance could probably be achieved by taking less stringent measures (for example, where possible, based on an individual assessment, dismissal of applicants from their posts and their transfer to less significant posts).

The far-reaching nature of the measures applied to the applicants, together with the extremely accusatory language used in the Law “On the Purification of Power” to describe the objectives of this law, increased the likelihood that some of these measures could be justified, at least in part, by revenge in relation to to persons associated with previous authorities. If this were proven, instead of the goal of protecting a democratic government, the measures envisaged by the Law "On the Purification of Power" could be considered as undermining the work of this government itself, contributing to the politicization of the civil service, a problem that this law was called upon to combat.

In addition, information on the application to the applicants of the provisions of the Law “On the Purification of Power” was published immediately.

(c) The need for action to be taken in a democratic society. (i) The first three applicants. The period of the presidency of V.F. Yanukovych in Ukraine was characterized by a number of negative changes regarding democracy, the rule of law and human rights, and his rule was considered undemocratic and was associated with large-scale corruption. A number of international observers in their comments also pointed to these problems.

Thus, measures to change and reform the state civil service, including measures against state civil servants personally associated with these negative changes, in principle, were justified. Although the authorities should be given the margin of appreciation in this regard, in this case they were violated for the following reasons.

You can see the lack of consistency between the stated goals of the Law "On the Purification of Power", formulated with reference to the "presumption of innocence" and "individual responsibility", and the principles that should accompany the lustration process, with the rules (norms), actually set out in the said law . The legislative framework did not seem narrowly worded enough to relate to the alleged “urgent social need”. Given that the President of Ukraine, who signed the Law "On the Purification of Power," he himself worked in the government of V.F. for nine months. Yanukovych as a minister, it is difficult to understand how the goal of restoring the people's faith in state power could be achieved by “lustration” of civil servants who held much lower positions.

Moreover, there was no convincing explanation for why the one-year reign of President V.F. Yanukovych served as a key criterion for applying the measures provided for by the Law "On the purification of power." In addition, the period from 1991 to 2010 was excluded from the scope of this law, although, according to the Ukrainian authorities, the Law "On the purification of power" was adopted in response to all the negative actions of the post-communist regime.

The contested measures were not applied conditionally or temporarily, but for 10 years, which refutes the argument that the emergency situation in the Donetsk and Lugansk regions prevented the Ukrainian authorities from individualizing the measures in question. Even assuming that certain personnel reshuffles were urgently needed, there was no indication that the situation would remain so unstable for the relevant period that it would interfere with a detailed review of the situation of each official and, based on such a review, would interfere to take primary urgent action at a later stage.

Since the measures envisaged by the Law “On Cleansing the Government” applied to the applicants were extremely restrictive and very vaguely formulated, it was necessary to provide extremely convincing arguments in order to prove that these measures could be applied without an individual assessment of the personal behavior of specific individuals, by simply assumptions that those holding a position have sufficiently demonstrated that they were not loyal to the democratic principles of the state or that they were involved in orruptsii.

However, it has never been argued that the applicants were involved in any particular actions that would undermine the democratic foundations, the rule of law, national security, defense or human rights. The applicants were fired only because they held relatively high positions in the civil service under President V.F. Yanukovych. The subsequent allegations of misconduct on the part of the third applicant did not alter this fact. From the Court’s point of view, civil servants building a career should not be subjected to such cruel restrictive measures only on the grounds that they continued to hold office after the election of a new head of state.

Moreover, there was no evidence that the applicants were “assigned” to the civil service and that during the reign of V.F. Yanukovych their career would have developed somehow particularly successfully. None of the applicants appeared to have participated in any illegal actions of the V.F. Yanukovych. Although the relevant internal audit was conducted with respect to the third applicant, its results were formulated in very vague terms and it was not reviewed by an independent body. In any case, this check was carried out after the dismissal of the third applicant and therefore had nothing to do with his dismissal.

Information about the dismissal of the applicants became publicly available before they could apply for a review of the decision. Even ex post facto the remedy available to the applicants acted with a considerable delay (at the moment, the proceedings have already been going on for almost half of the ten-year period for the applicants to be removed from service).

(ii) The fourth applicant (late completion of the declaration). The fourth applicant was subjected to the same measures as he filed a lustration declaration four days later. However, the outcome for him would probably be the same (since he held his post from 2010 to 2014). In this regard, the above considerations also apply to him. At present, even assuming that there were no other grounds for applying the measures under consideration other than a four-day delay with the submission of a declaration, these measures seemed disproportionate to the minor nature of the applicant's mistake.

Firstly, the applicant’s situation was typical: he was ill when the deadline for submitting the declaration had expired, and he filed it the day after discharge from the hospital. It was not claimed that this could cause any problems in the context of the entire verification process.

Secondly, the essence of the declaration in question was the statement of the official that the measures described in the Law "On the Purification of Power" were either applied or not. The only basis for applying the Law “On the Purification of Power” to the fourth applicant was the applicant’s work for the position he held from 2010 to 2014, which was well known to the employer who submitted the declaration. Consequently, the obligation to file a declaration in the present case was not aimed at revealing any potentially hidden facts, such as secret conspiracies with the security services of the former totalitarian regimes.

(iii) Fifth applicant (until 1991). The “lustration” measures complained of were implemented and applied almost 23 years after Ukraine switched from a totalitarian communist regime to democracy in 1991. In the absence of any individual offenses, the application of these serious restrictive measures after such a long period of inaction required very serious justifications that were not provided.

Indeed, the applicant was a local agricultural official, and there was no evidence that his activities in the Communist Party would be associated with human rights abuses or special anti-democratic actions so that he could constitute a threat to the newly created democratic regime. Accordingly, in the present case, the disproportionality of the lustration measure was especially clearly observed.


RESOLUTION


There was a violation of Article 8 of the Convention in respect of all applicants (accepted unanimously).


COMPENSATION


In application of Article 41 of the Convention. The Court awarded each of the applicants EUR 5,000 in respect of non-pecuniary damage, the claim for pecuniary damage was rejected, given that the relevant procedures could be resumed.

The Court also unanimously held that in the present case there had been a violation of Article 6 § 1 of the Convention (civil law, criminal law not applicable) in respect of the first three applicants in connection with the length of the proceedings.


Source of publication: https://espchhelp.ru/blog/3281-polyakh-and-others-v-ukraine .