Москва
+7-929-527-81-33
Вологда
+7-921-234-45-78
Вопрос юристу онлайн Юридическая компания ЛЕГАС Вконтакте

Новости от 10 мая 2020 года из блога, посвященного практике в Европейском суде по правам человека ЕСПЧ

Обновлено 10.05.2020 04:57

 

Постановление ЕСПЧ от 26 ноября 2019 года по делу "Белугин (Belugin) против Российской Федерации" (жалоба N 2991/06).

В 2006 году заявителю была оказана помощь в подготовке жалобы. Впоследствии жалоба была коммуницирована Российской Федерации.

По делу успешно рассмотрена жалоба на жестокое обращение с заявителем в отделе полиции и отсутствие эффективного расследования этого обстоятельства. Заявитель также утверждает, что признательные показания, данные им против себя в результате избиения полицией и в отсутствие адвоката, являлись недопустимыми доказательствами. По делу допущено нарушение пункта 1 статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод (право на справедливое судебное разбирательство).

В своей жалобе заявитель жаловался на жестокое обращение с ним в отделе полиции и на отсутствие эффективного расследования этого обстоятельства. Заявитель также утверждал, что признательные показания, данные им против себя в результате избиения полицией и в отсутствие адвоката, являлись недопустимыми доказательствами.

26 ноября 2019 года, по жалобе, поданной заявителем, Европейский Суд единогласно постановил, что в данном деле власти Российской Федерации нарушили требования пункта 1 статьи 6 Конвенции (право на справедливое судебное разбирательство), и обязал власти государства-ответчика выплатить заявителю 1 000 евро в качестве компенсации судебных расходов и издержек. Европейский Суд четырьмя голосами "за" при трех - "против" решил, что установление факта нарушения представляет собой достаточную справедливую компенсацию морального вреда.

Совместное несовпадающее мнение выразили судьи П.П. де Альбукерке (избранный от Португалии), М. Элосега (избранная от Испании) и Ж. Феличи (избранный от Сан-Марино).

 

Источник публикации: https://espchhelp.ru/blog/3259-belugin-protiv-rossii .

 

The ECHR judgment of November 26, 2019 in the case of Belugin v. Russia (application No. 2991/06).

In 2006, the applicant was assisted in preparing the application. Subsequently, the application was communicated to the Russian Federation.

The case has successfully examined the application of ill-treatment of the applicant in the police department and the lack of an effective investigation into this circumstance. The applicant also submits that the confession given to him as a result of the beating by the police and in the absence of a lawyer was unacceptable evidence. The case has violated article 6, paragraph 1, of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (right to a fair trial).

In his application, the applicant complained of ill-treatment at the police station and the lack of an effective investigation into this circumstance. The applicant also alleged that the confession given to him as a result of being beaten by the police and in the absence of a lawyer was inadmissible evidence.

On November 26, 2019, in an application lodged by the applicant, the Court unanimously ruled that in the present case the Government violated the requirements of Article 6 § 1 of the Convention (right to a fair trial) and ordered the respondent Government to pay the applicant EUR 1,000 in as compensation for legal costs and expenses. The European Court, with four votes in favor and three against, decided that the finding of a violation constitutes sufficient just satisfaction for non-pecuniary damage.

Judges P.P. expressed a joint dissenting opinion. de Albuquerque (elected from Portugal), M. Elosega (elected from Spain) and J. Felici (elected from San Marino).


Source of publication: https://espchhelp.ru/blog/3258-belugin-v-russia .

 

 

Постановление ЕСПЧ от 26 ноября 2019 года по делу "Кравчук (Kravchuk) против Российской Федерации" (жалоба N 10899/12).

 

В 2012 году заявителю была оказана помощь в подготовке жалобы. Впоследствии жалоба была коммуницирована Российской Федерации.

 

По делу успешно рассмотрена жалоба на то, что сумма компенсации за изъятие в пользу государства земельного участка, собственником которого заявитель являлся, была значительно ниже его реальной стоимости, а также что суды государства-ответчика не позволили ему представить доказательства, касающиеся обоснования его требований, а законодательство Российской Федерации не позволяло ему оспаривать предложенную ему сумму компенсации. По делу допущено нарушение статьи 1 Протокола N 1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (право собственности).

 

В своей жалобе заявитель жаловался на то, что сумма компенсации за изъятие в пользу государства земельного участка, собственником которого он являлся, была значительно ниже его реальной стоимости, а также на то, что суды государства-ответчика не позволили ему представить доказательства, касающиеся обоснования его требований, а законодательство Российской Федерации не позволяло ему оспаривать предложенную ему сумму компенсации.

 

26 ноября 2019 года, по жалобе, поданной заявителем, Европейский Суд единогласно постановил, что в данном деле власти Российской Федерации нарушили требования статьи 1 Протокола N 1 к Конвенции (право собственности), и обязал власти государства-ответчика выплатить заявителю 3 500 евро в качестве компенсации морального вреда.

 

 

 

Источник публикации: https://espchhelp.ru/blog/3257-kravchuk-protiv-rossii .

 

 

 

The ECHR judgment of November 26, 2019 in the case of Kravchuk v. The Russian Federation (application N 10899/12).

 

In 2012, the applicant was assisted in preparing the application. Subsequently, the application was communicated to the Russian Federation.

 

The case has successfully examined the application that the amount of compensation for the withdrawal in favor of the state of the land plot the applicant was the owner of was significantly lower than its real value, and also that the courts of the respondent state did not allow him to provide evidence regarding the justification of his claims, and the legislation of the Russian Federation did not allow him to dispute the amount of compensation offered to him. The case has violated Article 1 of Protocol No. 1 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (property right).

 

In his application, the applicant complained that the amount of compensation for the withdrawal in favor of the state of the land plot of which he was the owner was significantly lower than its real value, as well as that the courts of the respondent Government did not allow him to provide evidence regarding the justification for his requirements, and the legislation of the Russian Federation did not allow him to dispute the amount of compensation offered to him.

 

On November 26, 2019, in an application lodged by the applicant, the Court unanimously ruled that in the present case the Russian authorities violated the requirements of Article 1 of Protocol No. 1 to the Convention (property right) and ordered the respondent Government to pay the applicant 3,500 euros in quality compensation for non-pecuniary damage.

 


Source of publication: https://espchhelp.ru/blog/3256-kravchuk-v-russia .

 

 

Постановление ЕСПЧ от 19 ноября 2019 года по делу "Развозжаев (Razvozzhayev) против Российской Федерации и Украины и Удальцов (Udaltsov) против Российской Федерации" (жалобы N 75734/12 и две другие жалобы).

 

В 2012 году заявителям была оказана помощь в подготовке жалоб. Впоследствии жалобы были объединены и коммуницированы Российской Федерации.

 

По делу успешно рассмотрены жалобы на отсутствие оснований для предварительного заключения заявителей и справедливого разбирательства, нарушение прав на свободу собраний, права на семейную жизнь, незаконность ареста имущества, отсутствие эффективного расследования утверждений. По делу допущено нарушение требований статьи 3, пункта 3 статьи 5 и пункта 1 статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод в отношении обоих заявителей, пункта 1 и подпунктов "b", "c" пункта 3 статьи 6 и статьи 8 Конвенции (в отношении первого заявителя), статьи 1 Протокола N 1 к Конвенции, статьи 11 Конвенции (в отношении второго заявителя).

 

В своей жалобе первый заявитель утверждал, в частности, что власти Российской Федерации и Украины не провели эффективного расследования его утверждений о незаконном лишении его свободы и бесчеловечном и унижающем достоинство обращении.

 

Также в своих жалобах в отношении Российской Федерации заявители жаловались на недостаточные основания для их предварительного заключения, на то, что по их делу не было проведено справедливого судебного разбирательства, что было нарушено их право на свободу собраний, право первого заявителя на семейную жизнь и что арест имущества второго заявителя был незаконным.

 

Европейский Суд единогласно постановил, что в данном деле власти Российской Федерации и Украины нарушили требования статей 3 (запрещение пыток) и 5 Конвенции (право на свободу и личную неприкосновенность), власти Российской Федерации также нарушили требования пункта 3 статьи 5 Конвенции, пункта 1 статьи 6 Конвенции (право на справедливое судебное разбирательство) в отношении обоих заявителей.

 

В отношении первого заявителя имело место нарушение пункта 1 и подпунктов "b" и "c" пункта 3 статьи 6 Конвенции, а также нарушение статьи 8 Конвенции (право на уважение частной и семейной жизни).

 

В отношении второго заявителя имело место нарушение статьи 1 Протокола N 1 к Конвенции (право на защиту собственности), статьи 11 Конвенции (право на свободу собраний и объединений).

 

19 ноября 2019 года, по жалобам, поданным заявителями, Европейский Суд обязал власти Украины и Российской Федерации выплатить первому заявителю 4 800 евро и 11 000 евро соответственно в качестве компенсации морального вреда. Европейский Суд обязал выплатить второму заявителю 9 000 евро в качестве компенсации морального вреда.

 

Совпадающее особое мнение выразила судья Х. Келлер (избранная от Швейцарии).

 

Частично несовпадающее мнение выразил судья П.П. де Альбукерке (избранный от Португалии).

 

Совместное частично совпадающее и частично несовпадающее мнение выразили судьи П. Лемменс (избранный от Бельгии), А. Юдковская (избранная от Украины) и Х. Келлер.

 

Совместное совпадающее мнение выразили судьи П. Лемменс, А. Юдковская и П.П. де Альбукерке.

 

 

 

Источник публикации: https://espchhelp.ru/blog/3255-razvozzhayev-protiv-rossii-i-ukrainy-i-udaltsov-protiv-rossii .

 

 

 

Постанова ЄСПЛ від 19 листопада 2019 року по справі "Развозжаєв Леонід Михайлович (Razvozzhayev) проти Російської Федерації та України і Удальцов (Udaltsov) проти Російської Федерації" (заяви N 75734/12 і дві інші заяви).

 

У 2012 році заявникам було надано допомогу в підготовці заяв. Згодом заяви були об'єднані і комунікувати Російської Федерації.

 

У справі успішно розглянуті заяви на відсутність підстав для попереднього ув'язнення заявників і справедливого розгляду, порушення прав на свободу зборів, права на сімейне життя, незаконність арешту майна, відсутність ефективного розслідування тверджень. У справі допущено порушення вимог статті 3, пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо обох заявників, пункту 1 та підпунктів "b", "c" пункту 3 статті 6 та статті 8 Конвенції ( щодо першого заявника), статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції, статті 11 Конвенції (щодо другого заявника).

 

У своїй скарзі заявник стверджував, зокрема, що влада Російської Федерації і України не провели ефективного розслідування його тверджень про незаконне позбавлення його волі і нелюдське і такого, що принижує гідність, поводження.

 

Також в своїх заявах щодо Російської Федерації заявники скаржилися на недостатні підстави для їх попереднього ув'язнення, на те, що у їхній справі не було проведено справедливого судового розгляду, що було порушено їхнє право на свободу зібрань, право першого заявника на сімейне життя і що арешт майна другого заявника був незаконним.

 

Європейський Суд одноголосно постановив, що в цій справі влади Російської Федерації і України порушили вимоги статей 3 (заборона тортур) і 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність), влади Російської Федерації також порушили вимоги пункту 3 статті 5 Конвенції, пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) щодо обох заявників.

 

Відносно першого заявника мало місце порушення пункту 1 та підпунктів "b" і "c" пункту 3 статті 6 Конвенції, а також порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Відносно другого заявника мало місце порушення статті 1 Першого протоколу N 1 до Конвенції (право на захист власності), статті 11 Конвенції (право на свободу зібрань та об'єднань).

 

19 листопада 2019 року, щодо заяв, поданих заявниками, Європейський Суд зобов'язав владу України і Російської Федерації виплатити першому заявнику 4 800 євро та 11 000 євро відповідно в якості компенсації моральної шкоди. Європейський Суд зобов'язав виплатити другому заявнику 9 000 євро в якості компенсації моральної шкоди.

 

Збігається окрему думку висловила суддя Х. Келлер (обрана від Швейцарії).

 

Частково не співпадає думку висловив суддя П.П. де Альбукерке (обраний від Португалії).

 

Спільне частково збігається і частково не співпадає думку висловили судді П. Лемменс (обраний від Бельгії), А. Юдківська (обрана від України) і Х. Келлер.

 

Спільне збігається думку висловили судді П. Лемменс, А. Юдківська і П.П. де Альбукерке.

 


Джерело публікації: https://espchhelp.ru/blog/3254-razvozzhayev-proty-rosiyi-i-ukrayiny-i-udaltsov-proty-rosiyi .

 

 

 

The ECHR judgment of November 19, 2019 in the case of Razvozzhayev v. The Russian Federation and Ukraine and Udaltsov v. The Russian Federation (applications N 75734/12 and two other applications).

 

In 2012, the applicants were assisted in preparing applications. Subsequently, the applications were consolidated and communicated by the Russian Federation.

 

The case has successfully examined applications about the lack of grounds for a preliminary detention of the applicants and a fair trial, violation of the rights to freedom of assembly, the right to family life, the unlawfulness of the seizure of property, and the lack of an effective investigation into the allegations. The case has violated the requirements of Article 3, paragraph 3 of Article 5 and paragraph 1 of Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms in respect of both applicants, paragraph 1 and subparagraphs “b”, “c” of paragraph 3 of Article 6 and Article 8 of the Convention ( in respect of the first applicant), Article 1 of Protocol No. 1 to the Convention, Article 11 of the Convention (in respect of the second applicant).

 

In his application, the first applicant alleged, in particular, that the authorities of the Russian Federation and Ukraine had not conducted an effective investigation into his allegations of unlawful deprivation of liberty and inhuman or degrading treatment.

 

Also in their applications in respect of the Russian Federation, the applicants complained about insufficient grounds for their pre-trial detention, that their case had not been fair, that their right to freedom of assembly, the first applicant's right to family life, and that the arrest had been violated The second applicant's property was unlawful.

 

The European Court unanimously ruled that in this case the authorities of the Russian Federation and Ukraine violated the requirements of Articles 3 (prohibition of torture) and 5 of the Convention (the right to liberty and security of person), the Russian authorities also violated the requirements of Article 5 § 3 of the Convention, Article 6 § 1 Convention (right to a fair trial) in respect of both applicants.

 

As regards the first applicant, there has been a violation of paragraph 1 and sub-paragraphs “b” and “c” of paragraph 3 of Article 6 of the Convention, as well as a violation of Article 8 of the Convention (right to respect for private and family life).

 

As regards the second applicant, there has been a violation of Article 1 of Protocol No. 1 to the Convention (right to protection of property), Article 11 of the Convention (right to freedom of assembly and association).

 

On November 19, 2019, according to the applications submitted by the applicants, the European Court ordered the Government of Ukraine and the Russian Federation to pay the first applicant EUR 4,800 and EUR 11,000, respectively, in respect of non-pecuniary damage. The Court ordered the second applicant to be paid EUR 9,000 in respect of non-pecuniary damage.

 

Concurring dissenting opinion was expressed by Judge H. Keller (elected from Switzerland).

 

Judge P.P. expressed a partially dissenting opinion. de Albuquerque (elected from Portugal).

 

The joint partially coinciding and partially dissenting opinion was expressed by judges P. Lemmens (elected from Belgium), A. Yudkovskaya (elected from Ukraine) and H. Keller.

 

Joint concurring opinion was expressed by judges P. Lemmens, A. Yudkovskaya and P.P. de Albuquerque.

 


Source of publication: https://espchhelp.ru/blog/3253-razvozzhayev-v-russia-and-ukraine-and-udaltsov-v-russia .