Дополнения от 21.06.2024 к практике в Комитетах ООН
Соображения Комитета по правам человека от 12 марта 2020 года по делу "Виктор Таран против Украины" (сообщение N 2368/2014).
В 2014 году автору сообщения была оказана помощь в подготовке жалобы. Впоследствии жалоба была коммуницирована Украине.
Краткая информация: Комитет принял к сведению утверждение автора о том, что 1 марта 2002 года после доставки в РОВД его избивали, в том числе резиновой дубинкой и деревянной битой, душили пластиковым пакетом и били током, а также прижигали некоторые части его тела и подвешивали на металлической перекладине. В результате он получил многочисленные травмы, потерял сознание и был госпитализирован, что подтверждалось медицинскими справками, которые он представил. Комитет также принял к сведению утверждения автора о том, что он был незаконно задержан и подвергнут пыткам с целью принуждения к даче признательных показаний в отношении преступлений, которых он не совершал. Впоследствии эти признания были использованы в качестве доказательств против него в суде (несмотря на его многочисленные опровержения и жалобы на применение пыток, в том числе в суде в ходе судебного разбирательства, а также в рамках кассационного производства).
Правовые позиции Комитета: по поводу обязательства государства-участника надлежащим образом расследовать утверждения автора о пытках Комитет сослался на свою практику, согласно которой уголовное расследование и последующее привлечение к ответственности представляют собой необходимые средства восстановления нарушенных прав человека, таких как права, защищаемые статьей 7 Международного пакта о гражданских и политических правах (пункт 7.3 Соображений).
Комитет напомнил о своем [З]амечании общего порядка N 35 (2014) о свободе и личной неприкосновенности, где говорится о запрете на произвольное и незаконное лишение свободы, т.е. лишение свободы, которое не предусмотрено этими основаниями и не соответствует прописанной в законе процедуре. Эти два запрета частично накладываются друг на друга в том смысле, что аресты и содержание под стражей могут иметь место в нарушение применимого права, но при этом не быть произвольными, или могут допускаться законом, но при этом быть произвольными, или же могут быть одновременно и произвольными, и незаконными. Произвольными также являются арест или содержание под стражей, которые не имеют под собой законного основания. Статьей 9 Пакта также предписано соблюдение внутригосударственных норм, определяющих, когда требуется получение санкции на продление содержания под стражей от судьи или иного должностного лица (См.: "Гридин против Российской Федерации" (CCPR/C/69/D/770/1997), пункт 8.1.), где могут содержаться отдельные лица (См.: "Умаров против Узбекистана (CCPR/C/100/D/1449/2006), пункт 8.4.), когда задержанного необходимо доставить в суд (См.: "Гомес Касафранка против Перу" (CCPR/C/78/D/981/2001), пункт .2.) и каковы установленные законом предельные сроки содержания под стражей (См.: "Исраил против Казахстана" (CCPR/C/103/D/2024/2011), пункт 9.2.). Лицам, лишенным свободы, должна предоставляться помощь в получении доступа к эффективным средствам правовой защиты для восстановления нарушенных прав, в том числе при первоначальном решении и периодическом судебном пересмотре вопроса о законности их содержания под стражей, а также для предотвращения условий содержания под стражей, несовместимых с Пактом См.: "Фиялковска против Польши" (CCPR/C/84/D/1061/2002), пункты 8.3 - 8.4; "А. против Новой Зеландии" (CCPR/C/66/D/754/1997), пункт 7.3.) (пункт 7.5 Соображений).
Комитет отметил свою практику, согласно которой предоставление достаточного времени [для подготовки своей защиты] является важным элементом гарантии справедливого судебного разбирательства и применения принципа равенства состязательных возможностей (пункт 7.7 Соображений).
Оценка Комитетом фактических обстоятельств дела: материалы дела не позволили заключить, что расследование утверждений о пытках было проведено незамедлительно и действенным образом, что были изобличены какие-либо подозреваемые, несмотря на подробные заявления автора по этому поводу, свидетельские показания и медицинские заключения, подтверждающие наличие телесных повреждений. Комитет подчеркнул: суд использовал признательные показания автора наряду с другими доказательствами при вынесении решения о его виновности, хотя в ходе судебного разбирательства автор сообщил о применении к нему пыток. Соответственно, Комитет резюмировал - представленные ему факты свидетельствовали о нарушении прав автора по статье 7 Пакта, рассматриваемой отдельно и в совокупности с пунктом 3 статьи 2 и подпунктом "g" пункта 3 статьи 14 Пакта (пункт 7.3 Соображений).
Комитет рассмотрел утверждение автора о том, что в период с 1 по 4 марта 2002 года он содержался под стражей незаконно, сотрудники милиции пытали его и под принуждением получили от него признательные показания. Комитет также принял к сведению утверждения автора о том, что при его незаконном задержании его не информировали о причинах задержания и он не был незамедлительно доставлен к судье (пункт 7.4 Соображений).
Автор утверждал, что его первоначальное задержание было как произвольным, так и незаконным, поскольку в момент задержания ему не сообщили ни о его причинах, ни о предъявленных ему обвинениях, и он не был в срочном порядке доставлен к судье. С учетом обстоятельств данного дела и в отсутствие какой-либо дополнительной информации или пояснений со стороны государства-участника Комитет пришел к выводу о том, что права автора по статье 9 Пакта были нарушены (пункт 7.6 Соображений).
Комитет далее принял к сведению утверждение автора, что он не смог подготовиться к своей защите, поскольку просил неограниченное время для встречи со своим адвокатом, но им было разрешено встречаться только два часа в неделю, а в период с 25 декабря 2003 года по 3 февраля 2004 года ему вообще не разрешали общаться с адвокатом (пункт 7.7 Соображений).
Комитет обратил внимание на не опровергнутое государством утверждение автора о том, что ему было предоставлено лишь два часа в неделю для подготовки к судебному разбирательству, в рамках которого его обвиняли в совершении нескольких преступлений и в конечном итоге он был приговорен к пожизненному тюремному заключению. С учетом описанных автором обстоятельств и в отсутствие каких-либо пояснений со стороны государства-участника Комитет пришел к выводу, что государство-участник нарушило права автора, предусмотренные подпунктом "b" пункта 3 статьи 14 Пакта (пункт 7.7 Соображений).
Комитет также принял к сведению утверждение автора, что, несмотря на его конкретные просьбы, он не присутствовал при рассмотрении судом его кассационной жалобы и не был представлен адвокатом. Комитет отметил, что, несмотря на тот факт, что в соответствии с Уголовно-процессуальным кодексом [Украины] вопрос об участии обвиняемого в кассационном производстве решается самим судом, государство-участник не объяснило причины, по которым автору и его адвокатам не было позволено принять участие в разбирательстве в суде кассационной инстанции. Поэтому с учетом этих обстоятельств и в отсутствие какой-либо дополнительной информации в материалах дела Комитет пришел к выводу о нарушении пункта 5 статьи 14 Пакта (пункт 7.8 Соображений).
Выводы Комитета: представленные факты свидетельствовали о нарушении прав автора по статье 7, рассматриваемой отдельно и в совокупности с пунктом 3 статьи 2, статьей 9 и подпунктами "b") и "g") пункта 3 и пунктом 5 статьи 14 Пакта (пункт 8 Соображений).
Источник публикации: https://espchhelp.ru/koon/blog-koon/4698-12-marta-2020-goda-vyigrano-delo-v-komitete-oon-po-pravam-cheloveka .
Views of the Human Rights Committee dated March 12, 2020 in the case "Viktor Taran v. Ukraine" (communication No. 2368/2014).
In 2014, the author of the communication was assisted in preparing a complaint. Subsequently, the complaint was communicated to Ukraine.
Summary: The Committee took note of the author's claim that on 1 March 2002, after being taken to the police department, he was beaten, including with a rubber bat and a wooden bat, strangled with a plastic bag and electrocuted, as well as some parts of his body were cauterized and hung from a metal crossbar. As a result, he suffered numerous injuries, lost consciousness and was hospitalized, which was confirmed by the medical certificates that he submitted. The Committee also took note of the author's allegations that he was unlawfully detained and tortured in order to force confessions in relation to crimes that he did not commit. Subsequently, these confessions were used as evidence against him in court (despite his numerous denials and complaints of torture, including in court during the trial, as well as in cassation proceedings).
The Committee's legal position: With regard to the State party's obligation to properly investigate the author's allegations of torture, the Committee referred to its practice that criminal investigation and subsequent prosecution constitute necessary means of restoring violated human rights, such as the rights protected by article 7 of the International Covenant on Civil and Political Rights (paragraph 7.3 of the Views).
The Committee recalled its general comment No. 35 (2014) on freedom and personal integrity, which refers to the prohibition of arbitrary and unlawful deprivation of liberty, i.e. deprivation of liberty that is not provided for on these grounds and does not comply with the procedure prescribed in the law. These two prohibitions partially overlap in the sense that arrests and detention may take place in violation of applicable law, but not be arbitrary, or may be permitted by law, but at the same time be arbitrary, or may be both arbitrary and illegal. Arbitrary arrest or detention, which have no legitimate basis, is also considered. Article 9 of the Covenant also requires compliance with domestic rules governing when it is required to obtain an authorization for the extension of detention from a judge or other official (See: Gridin v. the Russian Federation (CCPR/C/69/D/770/1997), paragraph 8.1.), where individuals may be held (See: Umarov v. Uzbekistan (CCPR/C/100/D/1449/2006), para. 8.4.), when a detainee must be brought to court (See: Gomez Casafranca v. Peru (CCPR/C/78/D/981/2001), para.2.) and what are the legal time limits for detention (See: Israel v. Kazakhstan (CCPR/C/103/D/2024/2011), paragraph 9.2.). Persons deprived of their liberty should be provided with assistance in gaining access to effective remedies to restore violated rights, including during the initial decision and periodic judicial review of the legality of their detention in custody, as well as to prevent conditions of detention incompatible with the Covenant, see: Fijalkowska v. Poland (CCPR/C/84/D/1061/2002), paragraphs 8.3 - 8.4; A. v. New Zealand (CCPR/C/66/D/754/1997), paragraph 7.3.) (paragraph 7.5 of the Considerations).
The Committee noted its practice according to which the provision of sufficient time [to prepare its defence] is an important element of guaranteeing a fair trial and the application of the principle of equality of arms (paragraph 7.7 of the Views).
The Committee's assessment of the factual circumstances of the case: the case materials did not allow it to be concluded that the investigation of the allegations of torture was carried out immediately and effectively, that any suspects were exposed, despite the author's detailed statements on this matter, witness statements and medical reports confirming the presence of bodily injuries. The Committee stressed that the court used the author's confession along with other evidence in deciding on his guilt, although during the trial the author reported that he had been tortured. Accordingly, the Committee concluded that the facts before it testified to a violation of the author's rights under article 7 of the Covenant, considered separately and in conjunction with article 2, paragraph 3, and article 14, paragraph 3 (g), of the Covenant (paragraph 7.3 of the Views).
The Committee considered the author's claim that between 1 and 4 March 2002 he was illegally detained, police officers tortured him and forced him to confess. The Committee also took note of the author's allegations that, during his unlawful detention, he was not informed of the reasons for his detention and was not immediately brought before a judge (paragraph 7.4 of the Views).
The author claimed that his initial detention was both arbitrary and unlawful, since at the time of his detention he was not informed of his reasons or of the charges against him, and he was not urgently brought before a judge. In the light of the circumstances of the present case and in the absence of any additional information or clarification from the State party, the Committee concluded that the author's rights under article 9 of the Covenant had been violated (paragraph 7.6 of the Views).
The Committee further noted the author's claim that he was unable to prepare for his defence because he requested unlimited time to meet with his lawyer, but they were allowed to meet only two hours a week, and between 25 December 2003 and 3 February 2004 he was not allowed to communicate with a lawyer at all (para. 7.7 Considerations).
The Committee drew attention to the author's claim, which has not been refuted by the State, that he was given only two hours a week to prepare for the trial, in which he was accused of committing several crimes and eventually sentenced to life imprisonment. In the light of the circumstances described by the author and in the absence of any explanation from the State party, the Committee concluded that the State party had violated the author's rights under article 14, paragraph 3 (b), of the Covenant (paragraph 7.7 of the Views).
The Committee also took note of the author's claim that, despite his specific requests, he was not present at the hearing of his cassation appeal by the court and was not represented by a lawyer. The Committee noted that, despite the fact that, in accordance with the Code of Criminal Procedure [of Ukraine], the issue of the accused's participation in cassation proceedings is decided by the court itself, the State party did not explain the reasons why the author and his lawyers were not allowed to participate in the proceedings before the court of cassation. Therefore, in the light of these circumstances and in the absence of any additional information in the case file, the Committee concluded that there had been a violation of article 14, paragraph 5, of the Covenant (paragraph 7.8 of the Views).
The Committee's conclusions: The facts presented indicated a violation of the author's rights under article 7, considered separately and in conjunction with article 2, paragraph 3, article 9 and sub-paragraphs (b) and (g) of paragraph 3 and article 14, paragraph 5, of the Covenant (paragraph 8 of the Views).
Source of the publication: https://espchhelp.ru/koon/blog-koon/4699-on-march-12-2020-the-case-was-won-in-the-un-human-rights-committee .
人权事务委员会2020年3月12日在"Viktor Taran诉乌克兰"一案(第2368/2014号来文)中的意见。
2014年协助来文提交人准备了申诉。 随后，投诉被传达给乌克兰。
概要：委员会注意到提交人声称，2002年3月1日，他被带到警察局后，遭到殴打，包括用橡皮棍和木棍殴打，用塑料袋勒死并触电，他身体的一些部位被烧灼并悬挂在金属横杆上。 结果，他遭受了许多伤害，失去意识并住院治疗，他提交的医疗证明证实了这一点。 委员会还注意到提交人的指控，即他被非法拘留和酷刑，以便强迫供认他没有犯下的罪行。 随后，这些供词在法庭上被用作对他不利的证据（尽管他多次否认和控告酷刑，包括在法庭审判期间以及在撤销原判程序中）。
委员会的法律立场：关于缔约国对提交人的酷刑指控进行适当调查的义务，委员会提到其惯例，即刑事调查和随后的起诉是恢复被侵犯人权的必要手段，例如《公民权利和政治权利国际公约》第七条所保护的权利(《意见》第7.3段)。
委员会回顾其关于自由和人身完整的第35(2014)号一般性意见其中提到禁止任意和非法剥夺自由即以这些理由没有规定的剥夺自由和不遵守法律规定的 这两项禁令部分重叠，因为逮捕和拘留可能违反适用法律，但不是任意的，也可能是法律允许的，但与此同时也是任意的，也可能是任意的和非法的。 没有合法依据的任意逮捕或拘留也被考虑在内。 《盟约》第9条还要求遵守关于何时需要获得法官或其他官员延长拘留的授权的国内规则(见:Gridin诉俄罗斯联邦(CCPR/C/69/D/770/1997),第8.1段。(见：Umarov诉乌兹别克斯坦(CCPR/C/100/D/1449/2006)，第3段)。 8.4.(见：戈麦斯*卡萨弗兰卡诉秘鲁(CCPR/C/78/D/981/2001)，第3段)。2.）以及拘留的法定时限是什么（见: 以色列诉哈萨克斯坦(CCPR/C/103/D/2024/2011)，第9.2段。). 应协助被剥夺自由的人获得有效补救，以恢复被侵犯的权利，包括在对被拘留者的合法性进行初步决定和定期司法审查期间，以及防止不符合《公约》的拘留条件，见：Fijalkowska诉波兰(CCPR/C/84/D/1061/2002)，第8.3至8.4段；a诉新西兰(CCPR/C/66/D/754/1997)，第7.3段。)(考虑因素第7.5段)。
委员会注意到其惯例，根据这一惯例，提供足够的时间[准备辩护]是保证公平审判和适用武器平等原则的一个重要因素(《意见》第7.7段)。
委员会对案件事实情况的评估：案件材料不允许得出这样的结论：对酷刑指控的调查是立即有效地进行的，任何嫌疑犯都被揭露了，尽管提交人对此事作了详细的陈述、证人陈述和证实存在身体伤害的医疗报告。 委员会强调，法院在决定提交人是否有罪时使用了提交人的供词和其他证据，尽管在审判期间提交人报告说他遭受了酷刑。 因此，委员会得出结论认为，它所掌握的事实证明，提交人根据《公约》第七条享有的权利受到侵犯，该权利是与《公约》第二条第3款和第十四条第3款(庚)项一起单独审议的(《意见》第7.3段)。
委员会审议了提交人的申诉，即在2002年3月1日至4日期间，他被非法拘留，警察对他施以酷刑并强迫他认罪。 委员会还注意到提交人的指控，即在他被非法拘留期间，他没有被告知被拘留的理由，也没有立即被带到法官面前(《意见》第7.4段)。
提交人声称，他最初的拘留是任意和非法的，因为在他被拘留时，他没有被告知他的理由或对他的指控，他也没有被紧急带到法官面前。 根据本案的情况，在缔约国没有提供任何补充资料或澄清的情况下，委员会得出结论认为，提交人根据《公约》第九条享有的权利受到侵犯(《意见》第7.6段)。
委员会还注意到提交人声称，他无法准备辩护，因为他要求不限时间与律师见面，但他们每周只允许见面两个小时，在2003年12月25日至2004年2月3日期间，他根本不允许与律师联系(第3段)。 7.7注意事项)。
委员会提请注意提交人的申诉，该申诉没有得到国家的反驳，即他每周只有两个小时为审判做准备，在审判中他被指控犯有几项罪行，并最终被判处终身监禁。 根据提交人所述的情况，在缔约国没有作出任何解释的情况下，委员会得出结论认为，缔约国侵犯了提交人根据《公约》第十四条第三款(丑)项享有的权利(《意见》第7.7段)。
委员会还注意到提交人声称，尽管他提出了具体要求，但他没有出席法院对他的撤销上诉的审理，也没有律师代表。 委员会注意到，尽管根据[乌克兰]的《刑事诉讼法》，被告参与最高上诉法院诉讼的问题由法院自行决定，但缔约国没有解释为什么不允许提交人及其律师参加最高上诉法院的诉讼。 因此，鉴于这些情况，并且在案件档案中没有任何补充资料的情况下，委员会得出结论认为，存在违反《公约》第十四条第5款的情况(《意见》第7.8段)。
委员会的结论：所提出的事实表明，提交人根据《公约》第七条享有的权利受到了侵犯，这些权利与第二条第三款、第九条以及第三款(乙)项和(庚)项和第十四条第5款一起单独审议(《意见》第8段)。
出版物的来源: https://espchhelp.ru/koon/blog-koon/4700-2020-3-12 .
Міркування Комітету з прав людини від 12 березня 2020 року у справі "Віктор Таран проти України" (повідомлення N 2368/2014).
У 2014 році автору повідомлення була надана допомога в підготовці скарги. Згодом скарга була комунікована Україні.
Коротка інформація: комітет взяв до відома твердження автора про те, що 1 березня 2002 року після доставки в РВВС його били, в тому числі гумовою кийком і дерев'яною битою, душили пластиковим пакетом і били струмом, а також припікали деякі частини його тіла і підвішували на металевій перекладині. В результаті він отримав численні травми, втратив свідомість і був госпіталізований, що підтверджувалося медичними довідками, які він представив. Комітет також взяв до відома твердження автора про те, що він був незаконно затриманий і підданий тортурам з метою примусу до дачі свідчень щодо злочинів, яких він не скоював. Згодом ці зізнання були використані в якості доказів проти нього в суді (незважаючи на його численні спростування і скарги на застосування тортур, в тому числі в суді в ході судового розгляду, а також в рамках касаційного провадження).
Правові позиції комітету: щодо зобов'язання держави-учасниці належним чином розслідувати твердження автора про катування комітет посилався на свою практику, згідно з якою кримінальне розслідування та подальше притягнення до відповідальності являють собою необхідні засоби відновлення порушених прав людини, таких як права, що захищаються статтею 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (пункт 7.3 міркувань).
Комітет нагадав про своє [з] амечании загального порядку N 35 (2014) Про свободу та особисту недоторканність, де йдеться про заборону на довільне і незаконне позбавлення волі, тобто позбавлення волі, яке не передбачено цими підставами і не відповідає прописаної в законі процедурі. Ці дві заборони частково накладаються одна на одну в тому сенсі, що арешти і утримання під вартою можуть мати місце в порушення застосовного права, але при цьому не бути довільними, або можуть допускатися законом, але при цьому бути довільними, або ж можуть бути одночасно і довільними, і незаконними. Довільними також є арешт або утримання під вартою, які не мають під собою законної підстави. Статтею 9 Пакту також наказано дотримання внутрішньодержавних норм, що визначають, коли потрібно отримання санкції на продовження утримання під вартою від судді або іншої посадової особи (див.: "Грідін проти Російської Федерації" (CCPR/C/69/D/770/1997), пункт 8.1.), де можуть утримуватися окремі особи (див.: "Умаров проти Узбекистану (CCPR/C/100/D/1449/2006), пункт 8.4.), коли затриманого потрібно доставити до суду (див.: "Гомес Касафранка проти Перу" (CCPR/C/78/D/981/2001), пункт .2.) та які встановлені законом граничні строки тримання під вартою (див.: "Ісраїл проти Казахстану" (CCPR/C/103/D/2024/2011), пункт 9.2.). Особам, позбавленим волі, повинна надаватися допомога в отриманні доступу до ефективних засобів правового захисту для відновлення порушених прав, у тому числі при первинному вирішенні та періодичному судовому перегляді питання про законність їх утримання під вартою, а також для запобігання умов утримання під вартою, несумісних з Пактом див.: "Фіялковська проти Польщі" (CCPR/C/84/D/1061/2002), пункти 8.3 - 8.4; "а.проти Нової Зеландії" (CCPR/C/66/D/754/1997), пункт 7.3.) (пункт 7.5 міркувань).
Комітет відзначив свою практику, згідно з якою надання достатнього часу [для підготовки свого захисту] є важливим елементом гарантії справедливого судового розгляду та застосування принципу рівності змагальних можливостей (пункт 7.7 міркувань).
Оцінка Комітетом фактичних обставин справи: матеріали справи не дозволили зробити висновок, що розслідування тверджень про тортури було проведено негайно і дієвим чином, що були викриті будь-які підозрювані, незважаючи на докладні заяви автора з цього приводу, свідчення та медичні висновки, що підтверджують наявність тілесних ушкоджень. Комітет підкреслив: суд використовував свідчення автора поряд з іншими доказами при винесенні рішення про його винуватість, хоча в ході судового розгляду автор повідомив про застосування до нього тортур. Відповідно, комітет резюмував-представлені йому факти свідчили про порушення прав автора за статтею 7 Пакту, що розглядається окремо і в сукупності з пунктом 3 статті 2 і підпунктом "g" пункту 3 статті 14 Пакту (пункт 7.3 міркувань).
Комітет розглянув твердження автора про те, що в період з 1 по 4 березня 2002 року він утримувався під вартою незаконно, співробітники міліції катували його і під примусом отримали від нього свідчення. Комітет також взяв до відома твердження автора про те, що при його незаконному затриманні його не інформували про причини затримання і він не був негайно доставлений до судді (пункт 7.4 міркувань).
Автор стверджував, що його початкове затримання було як свавільним, так і незаконним, оскільки на момент затримання йому не повідомили ні про його причини, ні про звинувачення, висунуті йому, і він не був терміново доставлений до судді. З урахуванням обставин даної справи і за відсутності будь-якої додаткової інформації або пояснень з боку держави-учасниці комітет прийшов до висновку про те, що права автора за статтею 9 Пакту були порушені (пункт 7.6 міркувань).
Далі комітет взяв до відома твердження автора, що він не зміг підготуватися до свого захисту, оскільки просив необмежений час для зустрічі зі своїм адвокатом, але їм було дозволено зустрічатися лише дві години на тиждень, а між 25 грудня 2003 року та 3 лютого 2004 року йому взагалі не дозволяли спілкуватися з адвокатом (пункт 7.7 міркувань).
Комітет звернув увагу на не спростоване державою твердження автора про те, що йому було надано лише дві години на тиждень для підготовки до судового розгляду, в рамках якого його звинувачували в скоєнні декількох злочинів і в кінцевому підсумку він був засуджений до довічного тюремного ув'язнення. З урахуванням описаних автором обставин та за відсутності будь-яких пояснень з боку держави-учасниці комітет дійшов висновку, що держава-учасниця порушила права автора, передбачені підпунктом "b" пункту 3 статті 14 Пакту (пункт 7.7 міркувань).
Комітет також взяв до відома твердження автора, що, незважаючи на його конкретні прохання, він не був присутній при розгляді судом його касаційної скарги і не був представлений адвокатом. Комітет зазначив, що, незважаючи на той факт, що відповідно до Кримінально-процесуального кодексу [України] питання про участь обвинуваченого у касаційному провадженні вирішується самим судом, держава-учасниця не пояснила причини, через які автору та його адвокатам не було дозволено взяти участь у розгляді в суді касаційної інстанції. Тому з урахуванням цих обставин і за відсутності будь-якої додаткової інформації в матеріалах справи комітет дійшов висновку про порушення пункту 5 статті 14 Пакту (пункт 7.8 міркувань).
Висновки Комітету: представлені факти свідчили про порушення прав автора за статтею 7, що розглядається окремо і в сукупності з пунктом 3 статті 2, статтею 9 і підпунктами "b") і "g") пункту 3 і пунктом 5 статті 14 Пакту (пункт 8 міркувань).
Джерело публікації: https://espchhelp.ru/koon/blog-koon/4701-12-bereznya-2020-roku-vigrano-spravu-v-komiteti-oon-z-prav-lyudini .
